Versão em português 中文版本 日本語版
Polish version La version française Versione italiana
Русская версия English version Deutsch Version

Мова ў зямлю кареннем урастає

Перад вамі, паважани читач, więcierz невядомага ja Анатоля Козела. Ja ўжо nie памятаю, jak ен i мяне і трапіў. Відаць, iўlecz ўжо няма na свеце aўtara гетага wykonując. A więcierz живе ў нашим пісьмовым стале. Хачу, каб яго прачыталі іншыя, тади зразумеюць, чаму і сення ў my гавораць na гетай мове.

No і dobro! Што że tu дреннага? Pra паляшуцкую мову tu nie забиваюць. U 1992 годзе ў Кобрыне вийшаў, praўtak, адзін, нумар gazeta "Полешукове słowo"(заснавальнік В. Брыч). A колькі дбаюць аб ona і гавораць u эміграцыі ў ЗША і іншых месцах. Вядома нямногім.

O naród, o мову ведемо розмову
Землякам-полышукам i братам- білорусам

Na хуторі, коло лісу
W тихому kącik
Стоіць maj рідна chata
Схававшысь w sadzawka.
Ja na Брестчіні родився
Tu i проживаю.
Скілько raz mina христили
Вже ja sam nie znam
Полякі " тутейшім" звалі
Europejczyk - русом
Пры rada записали
Мене білорусом.
Czterdzieści перший наступає
Прышлось жити з німцем.
Німець swój myślenie maj -
Nazwawszy Ukrainiec.
Жыв przy німцях ja w неволі
Під цяжким примусом
Дождав волі - знов зробили
Мене білорусом.
My пружанці - білорусы
Звалі " гедунами".
My że sam - полышукамі
A іх - литвинами.
3 давніх літ my w царських списах
Булы " малоруси"
A при Сталіні всі раптом
Сталы " білоруси".
W світы my za nasz мову
Прызнають " хахлами".
Хто że my справді?
Розберітесь
Dobry lud, сами.
Każdy władza u my бувала
Прыде i панує.
Jak хотіла, tak і wołam
U naród nie torturuję
Що kto пасує.
3 Білоруссю жити можна -
Е що пити- iсты.
Lecz w my gęsto расплодились
Biada - reformista. (...)
Сміх і гріх. Tenże w my problem
Jak my називати
Мову, na якій говорять
Нашi батько й mat
Чи поліська, чи ятвязька
чи ten україньська.
Звучыть вона do кожній chata
Oda Польщы do Пінська.
Звучыть tak, jak i w столiттях
Tu вона звучяла.
Na Пружанщіны że литвиньська
Głos podaję.
Nie chcę dokuczliwy бути
Ja w розмови з вами
Jak назвати swój мову
Pomyślałem сами.
Кожна мова do рідну ziemia
Коріннем вростає.
Ten, хто znam ten nie хоче
Głowa nie maj.
Ныхто mina nie примусить
Забуты, продати
Пісню й мову, що w дітінстві
Dałem мені mat.
Ja шаную swój мову -
Що і говорити
Ten nie кричу, що найкраща
Вона na всім світы
Бо każdy swój мова
Po swój myję.
Jak i mat, що my, грішных
Na світ народила.
Ten, брати, іншомовных
Всiх my поважайте
W наши usta swój мову
Сілай nie вкладайте.
I нехай звучіть wolno
Oda граніць do Мінська
Білоруска мова, Руська
Польска, Украіньська
A między one
Подасть głos
I мова поліська.

Анатоль козел

Краязнаyчая gazeta, 2003