V.Kitaevsky

BO EST AIMÉ ПОЛIССЯ I MOVOU

ÜÇÆ£È_ÉÖÊìÇ
Zgadajte, zgadajte minoule, selyani,
Boulo cela il y a une belle lurette – trinadtsyat', mai ’, літ,
Le yack рідні оселі svo ї laissaient,
Свій vlasny pojitok celle-là j rouchiti à світ.

Ішли le mi зі smoutkom à dalekou Ros_ju,
zdavalos', навіки свій le bord zalichiv …
Et наші оселі свічками горіли …
Garmati ревіли – бій strachny кипів.

Doumki à nous ro§lis' : cela le châtiment de Dieu,
À nous tyajko ї dol і, mabout', non znesti,
Спітка є de nous болість, спітка є est affamée,
Sur lanakh d'éloignés prijdet'sya vmerti …

Cet axe nezabarom en arrière ont tourné
Sur ті les lieux de l'incendie à nous рідних khatok,
De lichen' kropiva свій la feuille rozvinoula
І est vague вітала par celle-là notre tournant.

Celle-là pratsya, la chasse, ljubov і starannya,
Le yack de celui-là peremojets', всміхнулися à nous,
Le mi znov zboudouvalis' і ma¾m oubrannya,
KHoudobinkou ma¾m déjà aux cours.
KHotch skroutno à nous jiti, le mi tout peremojem,
Bo nous aimons Pol_ssya i movou,
Le mi l'âme і тіло pour le bord свій nous mettrons
TCHi à праці … науці TcHi, moje dans le combat ?

Zdaleka, zdaleka les mis всі ont tourné,
KHotch là des' est éloigné le mi всі se sont faits
Celle-là sertse noud'goju tchogos' ogornoulo,
Nous chuchotait doucement : vertajs', non baris' …

Batch – jdout' à toi z smoutkom ріднесенькі les biches,
Ліса віковічн і, зелені ga§ …
Batch – ici tvo ї літа дитячі zostali
І tout tvo є chtchastya, ljubov vzagal і!.

Kokhajte, aimez vi, добрі selyani,
TSe au mille ce Pol_ssya j movou.
Pratsjujte, apprenez … de l'Esprit se rassemblez,
Dénigre промінь освiти zasya є dans le bord!.

LA PART poeta
Moi après la charrue khodjou, pans'ke le champ orju,
Le pied au pas les chevaux poganyaju.
Ici sto§t' lanovy, mov le brouillard stepovy,
Celle-là sur l'échange skosa poglyada є.

À голові près de l'échange doumka doumkou à la femme,
Moi хотів bi doumki тi zibrati,
Les inscrire sur папір celle-là zlojit' із твір –
Лановій, moje boude kritchati.

zoupinivsya, je me trouve, папіроску roblju,
Всі кишені jusqu'au fond vivertaju.
Je trouve олівець celle-là maly папірець
І sur плузі écrire potchinaju.

- Tovarichou, ti chtcho, - обізвався сусід,
- Déjà, pevno, znajchov yakous' le sujet ?
Essuie, n'écris pas – nous serons mati обід …
J'écris робітничу poemou.

J'à ній serai sur stary pans'ky la manière,
Sur znouchtchannya sur nous à prats і,
Sur важкі podatki, chtcho visnajoujut' de nous,
І sur la part tsju notre sobatchou.

Le yack potchouv lanovy – le serviteur pans'ky stary
Celle-là le yack krikne : «Tchekaj-èmee, sobako,
À toi demain візьмуть celle-là à tjurmou zavezout',
Ti des gens à nous bountou¾ch, lajdakou!»
Moi non sloukhav jogo, chtcho умів – ayant écrit
Celle-là skhovav папiрець jusqu'à кишені.
Коні Écroulaient à la fois, заспiвала la terre
Moi trimav чепіги à svo§kh jmenyakh.

Pique sontse zajchlo, povertav moi домів.
Boulo est sombre, le chien brekhali.
Поліца ї prijchli, mo ї вірші znajchli
І à l'échange tej z par lui-même ont pris

Î_æÆÄ
Із tsegli, z заліза j betonno ї криці
La tempe і, високі se trouver kam'yanits і,
Le yack велетні à la terre vrosli.
Se trouver de la fétidité est fier міцними des séries,
Прорізані рівно ouryad voulitsyami,
Et вулиці à площі зійшлись.

Залізниці збіглись із цілого світа
і divlyat'sya d'un air sombre sur місто velike,
nenatche à merveille le yack.
Ici, mabout', non всім ainsi jivet'sya gaiement,
і à місті tej злидні ainsi і, le yack aux villages,
і le chagrin davljutche, vajke.

Ici les gens kroujlyajut', le yack t і ї komakhi,
snoujut'sya golodn і, pitajut'sya prats і,
зарібку Sur хліба chmatok.
Et l'ami і, обмазані j est inondé ensuite і,
Всі sili zbavlyajut' sur tchereva sitikh
І chljut' §m proklyattya і zojk …

Bo à rozkochakh pichnikh pani benketoujut',
робітники À праці j sans праці бідують,
Celle-là à серці §kh гнів non vgasa …
Et місто khvilju є, khvilju є, le yack la mer,
khotch on voit krasou là, celle-là on voit і le chagrin,
bo à місті est fausse krasa!
1930 roubles

NAROSTANNYA
Наші doumki нестримані
zbirajut'sya à khmarou une –
vikhrami, les foreuses, zlivami
doumki ці sur la terre vpadout'.

CHTCHo une fois cela густіша є khmara,
gogotche, chez bliskakh grimit',
chtchos' boude souvore, bad'ore
і vdarit' à protroukhly світ …

A surplombé грізною primaroju
побіда одвічних стихій.
syajnoulo, blisnoulo! KHmara
Les poitrines rozkrila svo ї

Vikhrami, les foreuses, zlivami
Large rozkri¾t'sya chlyakh –
спільним nestrimnim zrivom
okrovit'sya вільна la terre.
1930 roubles

Ü_ÏÊË KOL'OR
Z надвір’я est éloigné khatini біліють
Біліють À містечках, aux villages, il est tout autour
Zdaleka il est gentil ainsi, même sertse est content і є
Et zbliz'ka vje l'ami – là zlidnya prokl'on.

Par celle-là колір nevinny, le yack le château du Charivari,
Sur позiрк notre traînant les gens ne pas effrayer,
Mais jetez un coup d'oeil lich zverkhou, là стріха est verte,
Ici la mousse selon соломі il y a longtemps zelenit'.

Et chtcho ici près des khatas і, poglyan'te, se passer,
І sertsya zajmet'sya nenatche §jak –
Là kisle повітря, là zlidnya ro§t'sya,
Là la poudre sur стінах, блощиці і l'obscurité.

L'axe діти обдерті sidyat' позапіччу
Затуркані Le mal le yack privid movtchat'
І on voit odrazou selon jovtikh oblitchtchakh
¶kh la famine і болість chtchodenno koryat'.

Pardonne à l'échange, khatka, ainsi біла z подвір’я,
CHTCHo vrazila à l'échange і à smoutok a introduit,
Oj sois, le yack pique ti, tout broudna і сіра,
Lich donne vikhovannya, освіти дітям.

Donne krachtchouju la part і rozvitok au bord,
Dénigre des forces naberet'sya golota-krasa,
І білий par celle-là колір vje всі привітають,
Bo boude tout est battu zlidnya j le besoin.
13 serpnya 1929 roubles

ÀÎ_ÀÉÇìÆ
Oj, ayant vendu він sur le chemin
Свій oplakany загін,
І zostaviv жінку, діти
Sans засобів, sans харчів.

Même po§khav, le gène, pour la mer,
CHTCHob krovavy піт verser,
Pour nasouchtchny kousen' хліба,
Moje jy la tête zlojit'.

Et près de la maison жінка, діти,
Jdout' від n'ogo khotch de la feuille,
Le yack po§khav chtche non tchouti,
De l'âme jogo віта.

Kajout' les gens і après la mer
Sur вербі grouchok nema,
Емігрант Notre sans roboti,
Oj, bolit' jogo l'âme.

Жінка Dans le bord, він après la mer,
CHTCHo à стежці par celle-là le pois,
TCHi non krachtche boulo à la maison,
Бідкуватися oudvokh.

Et après la mer pour toi
Привід Marcher selon слідах,
Ainsi non chtchastya, et cela arrangera
Zdobouvaj емігрант!
11 chutes des feuilles 1929 roubles

AYANT TOURNÉ AU VILLAGE
Ayant tourné au village moi рідне,
Z est éloigné ї storoni,
Мні bloukati vje obridlo,
samotn'omou à чужині.

Pragnouv moi jaljutchim sertsem
Привiтать svo є le village
De пізнав par le p_drostkom-gars
Notre сіреньке jitlo.

L'axe moi batchou рідну khatkou,
KHatkou kritou komichom
І вікно à tchotiri шибкі
Fonds krinitsju z jouravl'om.

Tout ici au mille, tout znajome
І dolinka і le côté municipal,
Après le village rozlegle le champ
Безліч zgadok і doumok.

Ici пригнічена noujdoju
À zabobonakh і les peurs
Бідна nen'ka oudovoju
À la Maine rostila à zlidnyakh.

N'a pas attendu бідолаха,
poki à sili vbravsya moi,
Fonds s'est figée à тяжкій prats і,
Sur les étrangers, pans'kikh lanakh.

OUmirajutchi kazala.
Sur світ moutno divlyatchis',
zostavajsya мій sinotchok,
Pratsjuj chtchiro і apprends.

Le mot матері peredsmertne,
À sertse à ’ §losya mo є,
Moi bouv щирій і ouperty,
Відать pragnouv moi sur tout.

І, le yack jouravel' chez neb і,
Krila сірі rozpoustiv,
Sur doumkakh летів est éloigné,
Vivre, le yack люді moi хотів.

Moi ayant quitté le village рідне,
Zata§vchi à серці zojk
І пішов choukati chtchastya
Хліба tchornogo le morceau.

Мніго Moi tchogo pobatchiv
Daletchen'ko, après le village,
CHTCHo є varta chtchira pratsya
Піт солоній, notre l'abri.

І ayant rendu au village moi рідне,
Rozkazat' à vous zlidar і,
Notre pratsya sans освіти,
Pour неробів lich à korist'.

OJ TI, DROUJE
Oj ti, drouje, tchom non pichech ?
TCHi sur dochtch ainsi par le nez tchmichech ?
TCHi n'a pas donné жінка spati ?
TCHi новій prichov podatok!

Відізвався Notre écrivailleur
Même à l'échange сікнуло z lyakou.
J'écrirai sur п’ятирічку
Сконфіскують kojnou стрічку.

Ayant écrit bi sur styagajla
Celle-là le rédacteur non prijma є!
“Ah ti kaje,
Ennemi sine!
CHTCHo ti znovou à nous prisounouv ?
Veut à nous le journal z ’ §sti!”
Non потрiбни такi вiсти
Connais iще otak nachrajbich
Бiльше мiсця à nous non znajdech