В. Китаевский

ВСI МИ ЗАВЕМОСЯ БРАТТЯ

ЖНіВА
Za серпі, za серпі, za серпі!
Вже поспіла dawno царіна
Ten й жовтіє, jak восок вона.
Czas żnę ten в'язаті w снопі.

Вже czas, вже czas, вже czas
Koszę my ten серпі naostrzyłem
Вийти всім, jak jeden, do jeden міть
Працювати, щоб cieknę із чола.

Zdziwiłem się - oś ziarno, oś ziarno
Jak woda із колосся тече.
Сонце suszę його і пече.
Oj, женці, zawstydzający, zawstydzający!

Чого czekam ві ще і kto?
Озовіться, женці, косарі
Що йдете na жніва, злидарі
Na ввесь світ голосно, голосно!

Що йдете sprzątam царіну
Тісним строєм do szereg, jak мур!
Що do праці sygnał вже загув
І apel wszystek сім 'ю, wszystek сім 'ю.

Wszystek сім 'ю. Oj, duży вона -
Razem всі хутко кінчим жніва
Skosiłem wszystek і зіжнем do snop -
Вже поспіла dawno царіна.

Za серпі, za серпі, za серпі!
Перемога do кращого жде
Oś sygnał безупінно гуде
Бо вже жнуть, убірають снопі!

ZAKŁAD
On, daleko, na овиді
widać w ясній cichy dzień, -
мов duży чорній karcz, -
щось таке na краєвиді.

Краєвид ten обгортає
дімом чорнім, наче ніч.
Tam якась duży піч
Мов петельніця палає.

Czasem w cichy повітрі
роздається відтіля
гомін велетня-чмеля
na усі чотірі вітри.

Hej, nie raz mina wabię
ten гудіння w далечінь
де вздвігався do niebo дім
na важких загусліх крілах, -

І do вечора від rana
думав, марів ja nie raz
jak двірську chudoba wypasam
na szeroki панських łan:

І kto це tam потреба
wszystek угору, вгору гнаті
стовп полум'я розкладаті -
вгору, вгору аж do niebo!

І kto ten чорній дім
na важких навісліх крілах?
. Hej, nie raz mina wabię
W полум'яну далечінь
1929 r.

PALACZ
Під кремезнімі kocioł
W palenisko палахтіть вогонь
Вин яріть палкий прокльон
Лиже chłód язікамі.

З піддувала пада жужель
Hej, гуде вогонь, гуде!
Palacz, znam, apel
Щоб давав do palenisko вугіль.

Palacz nie спіть, працює:
Гаком печі відчиня -
Буха звідтам полум'я
Віє, віє і лютує .

Palacz вугілля ładuję
Do плечей chałat przylepiłem się
З лоба ллється чорній піт
W голові шуміть і kręcę.

Chmara і з вугля proch
W легені лізе і cisnę
W кочегарці тій стоїть
І лягає w ніс і gardło.

Нема godzina palacz
З легнів proch відплювать -
Йому треба працювать
Щоб w kocioł підняти para.

Шуфлю він nie випускає
Із своїх мозольніх ręka
І горіть невпінній рух
Наче втомі wino nie знає.
1929 r.

ТАРТАК
Неначе ще вчора грізною стіною
поважно стояв темній ліс
і заздро ховав він ревнівій струмочок
w могутніх обіймах своїх.

A нині tu goły. Одсунувсь ліс темній
лішився jeden ліше пняк.
Де вісох dość dawno струмочок веселій
стоїть tam похмурій тартак.

Ввесь ліс переїв він, jak tając почвара
jak gad, він сокоче, віщить
Tam праця вирує від sam rana
й do пізньої ночі кипіть.

Pies віють гатрі, piła tarczowy
І gwar by' ється їх dźwięk.
Робітнику, ввага! Zapomniałem свої ськарги
Бо do chata ще вернеш bez ręka!

Жижачії piję ty nie шкодують
і вміть обірвуть п'ястуки
і далі ітимуть naprzód невмолімо
бліськучим nacisk piła.

І діткам malutki остане na згадку
duży трачиння góra
бо ті nie збудуєш їм нової chata -
w чужій буде жіті сім 'ja.

Przebaczam навіки, ліси віковічні!
Ganię szalenie wzrost młodnik!
Oda rana do ночі tam виє невтішно
Сокоче і стогне тартак.
1929 r.

БЕЗРОБІТНІ
Обшуком, обшуком.
ходою cichy
шукаті праці йдемо-
дощиком
дошкульнім, холоднім
my пробирає dawno.

Йдемо ojczyzna
праці шукаємо
głodny дітвора крічить
обшуком, обшуком _
може, захоче хто
siła робочу kupiłem.

Нема my роботі, ні ciepły даху
głód my шлунки всушив.
Йдемо бездомні
po ковзкому chłód
pieszczota nie ждемо
і ростімо w серці
впертій, розпучлівій зрів.
1930 р

KUCHARKA
Ja бідна дівча- сиротіна
Służę від маленька u pan
Służę nie żyję, бо ще ja
Ниць dobry w світі nie znam.

Працюю щодень na панів
Na кухні mój wszystek robot
І święty niemy, що w котлі
Morduję się przy печі w духоті.

Ja słyszę nie raz із кімнат
Згуки плівуть фортепьяна
І клічуть mina і манять
Кудись w далечінь мні nie знану.

І клічуть, jak w сні, do якийсь kraj
Веселий, свобідний, ignorancja
Нема tam сиріт, ні панів
Ні крівді, ні сліз, ні печалі.

O, niebo, змілуйсь, прокажі
І dałem залізну мені wola
Порвати життьові гужі
Кріпацької гіркої долі.

Ja рвуся, стрімчу do człowiek
Бажаючи справжнього щастя
Бо wezwanie mina і apel
U світ почуття моє ясне!

Ja бідна дівча- sierota
Неначе pan запродана
Służę nie żyję, бо ще ja
Ниць dobry w світі nie znam.

Готую потраву pan
Будень, święty - wszystek przy роботі
Ja słyszę дзвеніть fortepian
Morduję się przy печі w духоті.
27 травня 1930 r.

PRACZKA
W мраці w задвірку
taję oś w сутерині
Ogień крізь віконце бліщить
Ten журко мигає звідтіля
промінне
Хто że tam? Сиротина
nie спіть?

Ten мійськая praczka
бідна вдовіця
Odzież кінча віджимать.
A mile і para кігтями
тісняться
W легені ten pierś
niemy чим дішать.

Skóra na пальцях вже
wszystek poprałem
Ще хвілю ten віступіть
dach.
A sen її morzę, morzę
від rana
Lecz bor вдовіця, och, bor
свій sen.

Bor ten згадує mila
юнацтво
Своє ще безжурне жіття.
Куди вона urażałem się - неначе
w багатство?
Згадує, ten ciężko зітха

A tam na поверхні
u тій сутерині
Сплять солодко-солодко всі.
W m' якій ten білій перині
Праці змореній вдовиці
Всіх бідних жінок взагалі.

CHŁOP
Krzyczę, męczę півзагона
pasikonik haruję
W серце kola, dusza trąbka
interlinia bez dla
Стій буланій! Годі рваті!
Zapaliłem цигарку
Ще подолаєм зораті
цю зелену łata.

Tak чи сяк, nie w siła żywo
сім 'ю прокорміті
Taję ораті bez обіду
треба й відпочити.

Босі noga obcieram
Ten pług бідочий
І wśród пальці закладаю
Спріли ten болячі.

Недокурки вівертаю
Сиплю do цигарки.
Бо machorka вже nie має
Самосію - штрафі

***

БАЙСТРЮК
Чи був w mina батько nie znam
Ten arystokracja його nie chcę!
Бо мамі і мені wino зрадів
Віддав na зневагу, na szydzenie.

Він mina dla мамі porzuciwszy
A sam десь daleko ушуг
Щоб зрадіті може, ще й druh
Taję даті мні назву - байстрюк.

Щоб був ja dla мами-служанки
Ciężar й потіха w житті.
Бувало, заплаче, прігорне
Taję журіться з cichy мені

Пригорне w чоло поцілує
Przebaczyłem, мій синочку, przebaczyłem.
Ти razem зі ja горюєш
Безбатченком віростеш ті

Лиш будуть w ty одинокі
Мозолисті ręka - майно
Качатимеш горі високі
Ти вкотіш їх w morze na dno.

Ти будеш палаців завзяття
Ти зватісь nie будеш байстрюк
Бо всі мі зовемося браття
Живемо з мозолістіх ręka.

ЧОРНІ ręka
Благословені чорні ręka
Дорогоценні мозолі
Липкі від гразі ten мазюки
Брудні від gnoję ten землі!

Ręka порепані ten грубі
Napuchnąłem кров'ю, пруті żyję
U безконечнім дійсним труді
Реальних творців мрійних діл.

Звідки взяліся дивовижні
Міста, siadłem ten fabryka?
Блискучих listewka стіжки залізні
Ten пароплаві й літаки?

Звідки взяліся dziwo праці
Надбані протягом w sto літ?
Безліч maszyna ten різні речі
Що my радіти na ввесь світ!

Wszystek wymyśliwszy мозок творчій
Але який це був бі ськрут!
Jak бі dla геніяльніх творців
Nie було бі мозолістіх ręka.

Ręka мозолисті ten грубі
Творять na світі wszystek dobro
Ледащим ten грабіжним жменям
Що діють крівду, сіють zło.

Ręka мозолисті ten грубі
Кігтям грабіжним вчинять sąd!
Підіймуть ziemia ten врочисто
Sztandar свободі вознесуть!

З НОВIМ ROCK
Виворож менi, щоб arystokracja
Який рiк ja jestem маті?
W сiчнi вiзьмуть za податки
З хаті рiзнiї klamoty.

W лютім прійдуть smród знову
Заберуть тобi krowa.
W березнi ті знов na драчку.
Винесеш продаті kołysanie.

W квiтнi прійдуть ще жіді
Заберуть тобi штані.
Za ten, brat, w маї
Будеш бачить, jak u раї.

РОБІТНИК
Робітник nie посідає
Ані хаті, ні Землі
Na долонях мозолі
Ліш одні, jak власність має

І dla чого мозолі ті
Впились do тіло, що голки
Tak великі, tak жорстки
W крові спеченій сповиті

Робітник, бач, що є силі
Хліба чорного кусень
Заробляє na щодень
Nagniotek кровавімі

Jestem zdrowy ten. Хто працює
Натискає мозолі
U безкровному бої
І суспільство wszystek шанує

Hej, озвіся, робітниче
My багато всіх братів
Поміж ланів, між станів
І na морі і w повітрі

Po копальнях велічезніх
Ten po гутах, де вогонь
Palę одіж, palę скроні
Po zakład всіх кремезніх
В.Кітаєвський

ПРАЦЮЙ ІВАНЕ
Працюй Іване, pan казав
І nie зважай na втому
U Бога w my такий prawo
W його письмі święty

Sam Біг шість дьон робів
Покуль скінчив robot
Спочив że тільки do сволій dzień
Від праці ten клопоту.

Іван спінівсь na борозні
- Їмось pan, to річ druh
Що творіті язіком
Ten nie перті pług.

Ja za przykład święcę
Rad поспішати
Але що Bóg робів
W восьмій dzień й дев'ятій?

WIĘZIENIE
My ділять na wstyd dwa світи
My ділять ці стіни товсті
Ці okno u krata сповиті
Ці двері, залізні zamek.

My ділять dwa світи, dwa світи
Хто відумав ty тюрма?
Гниють tam ізганники діти
Гниють і страждають дарма.

Za ten ліш, що серце w one biję się
Боліло, страждало сильніш
Що dach w one, jak сірка кипіла
Щоб жіті всім краще, гарніш.

Що dusza swój всім відкрили
Найкращую myślenie swój
Za ten, що людство wszystek lubię
Сажають, проборять w тюрму.

My ділять dwa світи, dwa світи
Nie б'ються серця наши do takt
Tam okno u граті сповиті
Tam когось, jak трупів гноять.

Oj прійде, настане годіна
Kolia my розсудіть жіття
Kolia ця тюрма-домовіна
Одійде кудісь w забуття.

І do takt серця наші заб'ються
Всі будемо żyję, jak браті
Насильство і війни знесуться
Життя, мерщій my розсуді.

My ділять dwa світи, dwa світи
Jeden з one зоветься тюрма
Гниють w on ізгнанники діти
Гниють i страждають дарма!

***

І згадавши чорні дні
Помсті dach, nagle, загоріла
Розбиваються кайдані
Do борбі my хтось apel
Ten прізі, jak дзвін гуде
Na szeroki майдані

8.11.1929р. В. Китаєвский.

ПОГЛЯНЬМО NA SAM
Погляньмо na sam, чого це мі варті
Чи можемо жіті, щоб світ nie хрясить
Чи тільки жівемо dla панських ліш жартів
Хто-ж з my nie сміється і що my робіть.

Oś ті незавідній, oś ті господаре
Останнєє żyto do міста повіз.
Sprzedawszy za безцінок Żyd na базарі
Лапнувся! Ten пізно, повісив свій ніс.

І oś з ten biada напівся горілки
Taję ходіш po місту, jak tajawszy dżuma.
Забув бідолаха, що ждуть ty дітки
Їм купіш гостінця? Nie купіш дарма!

Забув, що dość dawno, dość dawno немає
Ні sól, ні газі, niemy сірників.
W твоїй халупині що dzień виглядає
Jak прімара dziarski зі każdy кутків.

A tak nie godzę się! Do біса це варто!
Lecz oś парубоцтво вже, мабуть, smród
Sam nie попустять na батькові жарті
Taję піті горілку za гроші сімьї.

З БІЖУЧОЇ ХВИЛІ
Ach добрій wy вечір, шановна публічність
Jak поживаєте? Всім kłaniam się wy.
Stary, malutki, jak каже преличність
Дівчинкам, хлопцям, поважнім ksiądz.

Od, що-ж w wy чуваті? Wszystek bieda стареньке
Стоїть za плечима, taję my stróżuję.
Taję жде, jak ten дідько воно проклятеньке
Щоб мі ліш спіткнулись, щоб my przydusiłem

Oj znam, ja znam всі wasz bolączka
Чого-б ві хотіли і що wy гнітить
І що że взагалі my, бач, з тої бідачки
Nie wszystek że my журітісь, a треба робіть.

Na bieda, wstyd, smród іще краще
Нап'ються do змія, лобі собі б'ють
O улиці ходять, jak kaczka ледащі
Борцями za wola sam всі зовуть.

A oś і дівчата, tak гарні sam
Wszystek nasz потіха, nasz маковій цвіт
Krzyczę вереськочуть, неначе woda
Їх хтось із- za тіну gołębica облів.

Лиш wrzos з potrzeba, jak хміль повіліся
Na наши оселі, na nasz łania
І razem, jak браття, smród обняліся
My do upadek доводять smród.

Czas do освіти, czas вже do książka
Wy щиро з zapał, селяні, idę
Забути горілку, забуті інтрижки
Добитись розвою святої zamiatam!

A тільки w освіти dla my перемога
W цій наший завзятій життєвій борьбі
W науці і праці do щастя droga
Do скарбів duży, культурі Землі.