Марчук Nina Córka Grzegorza

Сцяпан Федаравiч Семянюк нарадзiўten 3 снежня 1895 rok ў сяле Яромiчы, што паблiзу Кобрына, u сялянськай tu' i . Na ten godzina гета jestem веська na 30 двароў з 200 жыхарамi, дзе працавалi szkoła, валасноє ўpraўленне, народнає вучылiшча, u якiм навучалiся амаль 100 вучняў.

З пачаткам Першай сусветнай вайни С.Семянюк byў призвани ў carski армiю. Служыў na Чарнаморскiм флоце ў Севастопалi. Якраз tam u 1916-1917 gad галоўнакамандуючим byў А.В.Калчак. Пасля кастрычнiцкага перавароту ў 1918 годзе частку караблеў flota захапiла " контрревалюция". Drugi частка, дзе byў i Сцяпан Семянюк, приняла bok бальшавiкоў. Тады że pas ўказе Ленiна гетия караблi былi затопления rozżarzając берагоў Наварасiйска. (Pra тоє ja чула ў tu' i свекра, бо яни таксама з Яромiчаў. A marynarz Сцяпан перапiсваўten з роднай цеткай майго mąż Аленай, яни былi аднагодкамi. Старыя паштоўкi з матроскiмi прывiтаннямi i кароткiмi вершамi ja тримала ў ręka.)

Але wróciłem i гiсторыi. Дзесьцi ў 1918 годзе ў Херсонскай губернi жылi ў бежанстве i родния Сцяпана. Вярнуўшися na радзiму, пабраўten шлюбам з Пелагеяй Кашталянчык, якая жила ў ten жа весци. U iх нарадзiлiся syn Вiталь i dacza Надзея. Былы marynarz гаспадариў na зямлi, гадаваў дзяцей, хадзiў u царкву. A ў вольния хвiлiны kinkietў кнiжку, пiсаў верши. I ўжо nie кароценькiя чатири радкi, a ўдумлiвыя твори, звароти i людзей.

С.Семянюк цiкавiўten грамадска-культурным жиццем украiнскiх суполак u Кобрыне. Ен aktўna ўдзельнiчаў u дзейнасцi тавариства " Просвiта". Узiмку 1928 rok нават byў na kurs u Брэсце. Але пачалiся нягоди. Спачатку piekło сухотаў памiрае жонка, a ў 1931 годзе - i sam, ва yзросце 36 гадоў. Пахаваны na Гарбаньскiх могiлках, што паблiзу сяла Яромiчы. Магiла ягоная nie захавалася. Але захавалася wieczny памяць - u лiтаратурнай спадчине, na аркушах таннай папери. Сення яна ўпершиню прадстаўленая беларускiм читачам.

Чэрвень 2010 rok

( Урывак)

Ми że хiба nie naród?
Tak my краще було by
Вже za власну kultura узятісь.
A ten, хоч ja працю фiзичну niosę
Dla пісьменства nie maj освiти -
Намагаюць godzina маті i вiршi piszę
Щоб полiську kultura створіті.
Oś який ja śpiewam.
Ще taki nie було
Бо piszę цiлком оригiнально
Ręka й spin болять, kapuśniak працює чоло
Tak nie шкода, абі nie намарно.
Ręka й spin болять, ganię dusza nie боліть
Бо śpiewam вже є rodzaj з Полiсся!
1929 r.

Людский прісуд
U narodziłem кажуть "Вiд сумі
i вiд тюрмі nie вiдрiкайся"

Nie лякайте my тюрмою
Nie соромте przed człowiek
Nie кажiте, що бандіті
Попадають do тюрмі.
Людский прісуд - ten nie boski
A заблутаній do oszustwo
Sądzę рiвно, jak бандитiв
I найкращих громадян.
Хто з борцiв za iдеали
Cichy смакiв nie куштував?
Хто nie брязгав кайданамі?
Хто вошей nie годував?
Nie jeden цiлком невінній
Przez прісуд умірав.
Навiть Спаса людський прісуд
Zły смертю ukarawszy.
Nie лякайте że my тюрмою
Nie соромте przed człowiek
Бо niemało з добрім serce
Попадае do тюрмі.
 

• Генерал-палкоýнік Мікалай Нагорны
• Strzał z przeszłość
• Znany człowiek Rejon kobryński
• Chłopski samorodek
• Паэт-самародак з сяла Яромiчы
• Wróciłem wstecz