Творчество земляков

Мурашкевич Володимир Степанович (1926-1998). Народився на Волинi, в Залiсоччi бiля Олики, пiд солом’яною стрiхою селянської хати. Батьки – Степан Пилипович і Онисія Микитівна, виховали сина в патріотичному дусі. Пізніше поет писав:

Бо із дитинства в заповіті
Лиш Україною живу…

Будучи дитиною, дуже любив читати. Не раз зникав з дому, щоб не вiдiбрали книжку та не заважали. Маючи тягу до знань i талант, не одержав вiдповiдної освiти – поміхою стали війна та заарештування.

У березні 1944 року був призваний до радянського війська. Брав участь у боях за визволення Вітебська. Маючи вістку про створену Українську Повстанську армію, зумів перебратися туди.

1946 року заарештований (подія описана у вірші «Рана»), але незабаром звільнений у силу недоказаної вини. Знову був заарештований 1949 року. Ув`язнення відбував у степах Казахстану і заполярній Воркуті. Звільнений 1956 року, оскільки заарештовані московським ОСО попали під відповідний указ.

Раптом скінчилось митарство,
Другий цар прийшов на царство.
Й сказав лагідно, як мати:
-Ти невинний, дуй до хати.

На Воркуті, після звільнення, познайомився з рівною по долі дівчиною Бобко Вірою з Берестейщини. Одружився і, по її проханню, поїхали в Кобрин. Хоч відносив Берестейський Край до України, дуже важко переніс розлуку з рідною Волинню.
Працював будiвельником у Кобринi. За його “золотi” руки неодноразово нагороджувався, йому довiрили керувати комплексною бригадою ПМК-70.

Вигодували двоє дітей – доньку Наталлю і сина Володимира. На Кобринщині, в співпраці з дружиною, створили «Просвіту» ,яка діяла одинадцять років та Конгрес Українських націоналістів з колишніх вояків УПА.  Вiдчуваючи нестачу знань для лiтературної творчостi, дуже багато займався самоосвiтою. Належав до лiтоб’єднання мiсцевих поетiв, вiрші друкувалися у районнiй газетi “Камунiстычная праца”. Спiвпрацював з українськими згуртуваннями на Берестейщинi, газетами “Голос Берестейщини” i“Берестейський Край”.

Похований у Кобрині. З пошаною проводили побратима в останню дорогу вояки УПА Волині. На другий день після похорон вийшла невеличка брошурка його віршів “Помолися вслід нам, Україно ”.

На могильній плиті залишились слова з його вірша “Вдалі”:

О, Нене,
Я ділив з тобою
Твою гірку долю …

• Мурашкевич В. С.
• Ріка Літ пропливл
• Тут ще чується поступ великих князів
• Вернуться назад