Versão em português 中文版本 日本語版
Polish version La version française Versione italiana
Русская версия English version Deutsch Version

Статьи о Кобрине: Духовная культура

Гульнi, танцы, прыпеўкi, загадкi

«БАБКА». «Становьяця у круг, одному чоловіковы завьезують очы і він почынае ловыты. Хлопають в лодошкы і прыговарують: «Панас, Панас, ны попадайся в кыслый квас, ловы нас». Кого зловыть, тому завьезують очы і той ужэ ловыть».

«КАРТОПЛЫК». «Усі сядають, чы становяцяу круг. Наставляють рукы попэрод сэбэ, ладошкы всырэдыну, одна до другэі. Одын ідэ і як бы кладэ кожному в руку картоплыка, алэ ж одному комусь положыть. I потом той, хто стояв за кругом, угадуе у кого картоплык. Як угадае, то вжэ воны цылуюця. Старалыся так: як угадуе хлопэць, то дівчыны положыты, а як дівчына, то хлопцевы».

«ВАЛЬС-ЗАВЫВАНЭЦЬ». «Танцюють вальс парамы, потом закручваюця чырыз плычо рукамы, становяця ў радок, быруть спічку, од крайнего пырыдають до пэршого із губ в губы. Пэршый пырыдае музыкантовы, а гэто обізатільно дівчыну оставлялы і воны цылуюця. После гэтого танцюють польку-выртуху».

ТАНЕЦ «КАРАПЕТ» 3 ПЕСНЯЙ

Танцювала Карапет
Порвала ботінкы
Осталыся на ногах чулкы да рызінкы
А музыкы грають, а чулкы спадають
А подошвы з ботінкамы собакы таскають.

Ой, чого ты, лысый
Быз волос остався
Ны було рошчоскы
Граблямы чысався

Ой, чого ты: карапет
Потому, што хлеба нет,
А я парень молодой,
Пырыбуду за водой.

Ой, налійтэ зранку
Горілочкы склянку.
3 тытеночком люльку
Дівчыну-Ганульку.

Я горілку пыв бы
Люлічку курыв бы
Дівчыну-Ганульку,
До сэрця тулыв бы.

Ой, ны пыйтэ, хлопцы
Міцноі горілкы,
То вам будэ карапет
Од вашэі жінкы.

Вы, музыкы, грайтэ,
Вы, людэ, слухайтэ.
В кого ногы ны болять,
Карапет гуляйтэ.


ВЫТЫНАЧКЫ (вытрындычкы) — прыпеўкі без акампанементу. Прытанцоўваючы, жанчыны спяваюць:

Ішов Грыць з вычорныць,
Тэмнэнькэі ночы.
Сыдыть жаба на болоті
Вытрышчывшы очы.

Я на еі гыля, гыля
А вона прысіла,
Шчо б ны тая дівчынонька
Була б мэнэ з'іла.

Шчо б ны тая дівчынонька,
Шчо б ны еі любаші
Ны стояв бы сывый конык
Коло еі на дошчі.

Шчо б ны тая дівчынонька,
Шчо б ны еі маты
Ны стояв бы сывый конык
Коло еі хаты.

Ой, тыпэр я пудпыла,
Ой, тыпэр пуд'іла
Дайтэ мэні грабылькы
Я пойду до сіна.

Я до сіна ны пойду,
Бо воды боюся.
На грудочку постою,
Тай назад вырнуся.

Ой, казалы людэ,
Говорылы людэ,
Шо на моюй головоньцы
Выночка ны будэ.

А на моюй головоньцы
Розвылося зілле.
Тыпэр вас, ворогы,
Прошу на высілле.

Чырвонэнькый бурачок,
Зыленая гычка
Вчора була дівчыною
Тыпэр молодычка.

Ой, казалы-говорылы,
Ходыть Сыдор до Марыны,
А Марына прысягае,
Ныгды Сыдор ны бувае.

Ой, выпыты, то то я,
Закусыты, то то я,
До роботы болять бокы,
Шэй головонька моя.


ЗАГАДКІ

В лісы выросло, з нагавыць вылызло, на конці загорнулося, всім прыгодылося. (Оріх.)

Шчо б ны дідовэ помыло, у бабы по пуп заросло. (Вінык.)

Голову йідять, в шкуры ходять, а мясо выкынуть, і собакы ны йідять. (Лен.)

Очко в очко дывыця пывно, жывотiк до жывотiка вэльмы шчыльно, ножкы задырэ до горы, а кусок мяса пхае до дыры.(Маты кормить дытыну.)

Маты товстуха, дочка хорошуха, а сын Вырімій пошов на двір. (Пічка, огонь, дым.)

Одын лыжыть, другый быжыть, трэтій поклоныця і тут стоіть. (Вода, зымля, дэрыво.)

Пупом трэ, ногамы прэ, дэ розявыця, там уткнэ. (Кросна.)

Віса вісыть, хода ходыть, віса впала, хода взяла. (Чоловік под яблынію.)

Чорнынькэ, горбатынькэ, всэ полэ пырыскачэ. (Сэрп.)

Білый бык у окно — тык. (Дэнь.)

Еі ногамы топчуть, а вона всіх кормыть. (Зымля.)

Ны огонь, а пычэцця. (Кропыва.)

Вэчором прылытыть, усю ныч пролыжыть, а ранком на нэбо полытыть. (Роса.)

* * *

Увечары, напярэдадні старога Новага года, спраўлялі другую Каляду. Рыхтавалі шмат страў, было многа скаромнай ежы. «...На шчодруху ходыть «комэдыя». Всі колядныкы пырыодіваюця в когось. Хто в «козу», то в «мыдвідя», в «діда», «солдата», «цыганку з дытыною», «дохтура», «смэрть». Кожный свое робыть — дохгур лічыть, хто в хаты е, цыганка гадае, а смэрть тожэ е, вона стоіть, косу гострыть і звэрху поглядае. А вжэ козу зроблять — рыхтык настояшчу. А вжэ той, хто еі выдэ, то був хлопэць молодый, спрытный, шоб язык у его добрэ молов. Ему чэплялы бороду, усы, убыралы за діда. Тая коза і макала, і бэкала, потом падала, а еі турыгалы, коб встала, а вона ждала, коб господарі еі шось далы. Дід прыказував: «Ой-ей, моя коза упала, мусыть хочэ сала. Дайтэ сало, коб вона встала». Дэ хто з колядувшчыкув прыказуе: «Дэ коза ходыть, там жыто родьггь, дэ коза рогом, там жыто стогом, дэ коза ногою, там жыто копою. Куды коза прыходыть, туды шчасце прыносыть».

У вёсках, якія мяжуюць з Маларыцкім раёнам, вадзілі «каня» і «бусліка». «...На шчодруху зроблять такого, як коня, шэй звэрху седуть, шэй в хату заідуть і шэй той кінь танцюе. Гэто казалы, шо хлопці з другого сыла...»

Многія інфарматары расказвалі, што збіраліся гурты каляднікаў-хлопцаў, пераапраналіся і хадзілі ад сяла да сяла ўсю Каляду, прасіліся на начлег у якой-небудзь хаце, а на другі дзень ішлі ў наступную вёску.

«...Як вжэ знають, шо дэ е дівчына молодая на выданне, то прыговарвалы так: «У воротюх калынонька, в гэтый хаті дывчынонька, а мы хлопці ныжонаты, будэм гэту дівку браты». 3 гармонію ходылы, шэй так спувалы»:

Вары, тітко, густу кашу,
Мы любымо дочку вашу.
Шэ каша ны вскіпіла
Дочка замуж захотіла.


Гаварылі:

Ходім, хлопцы, коло плота
Там найдэмо новы ворота.
Новы ворота прочынімо
Дядька-господаря пробудімо:
— Ой, чы спыш, чы ны чуеш,
Колядныкув ны частуеш?
Ой, я нэ сплю, но мні сныцця
Мое сэрцэ высылыцця.


Каляднікі адразу ў хату не заходзілі, спачатку спявалі і прыгаворвалі каля хаты:

Шчодровала, шчодровала
До окэнця прыпадала.

Дзеці:

Шчо, ты, тітко, напыкла,
То нысы нам до окна.
Чы грудочку кашкы,
Чы кольцо ковбаскы.
Ны кусай, ны ламай
По цэлэнькому давай.
Пык, пык,
Дай, дедынку, коляднык.


Спяваюць дарослыя:

Васылева маты,
Пошла кувотаты
На новое літо Роды,
Божэ, жыто.
Жыто-пшаныцю.
Горох-чочовыцю.
Дай, тобі, Божэ,
Панэ-господарэ
Сыныв пожыныты,
Дочкы пооддаваты
Внукув дождаты,
Горілкы нагнаты
Пыва наварыты,
Пык, пык,
Дай, дедынку, коляднык.
Гаспадары запрашалі ў хату.

Каляднік; заходзяць і прыгаварваюць:

Добрый вэчор тому, хто в гэтым дому,
Шчодрый вэчор, добрый вэчор.
Сію, вію, посіваю, з Новым годом поздравляю! (пасыпалі ці жытам, ці аўсом у хаце)
Сію в ногы, коб булы здоровы, як Богы!
Сію в рукы, шоб ны зналы ны горя, ны мукы!
Коб у вас вылыся куры і коровы,
Господарі всігда булы здоровы.


«ЗА ГОРОЮ ВІТЕР ВІЕ»

За горою вітер віе,
Там Мыкыта жыто сіе.
Жыто сіе і пшаныцю
I всякую і збожыцю.
Iз одного колосочка
Народыла жыта бочка
Возьмы, дядьку, ножык гострый,
Укрый сала кусок товстый.
I нэ мніго, і ны мало
Коб з торбочкы ны выпало.
Укрый сала коло спыны,
Коб вылыся добры свыны.


«А МЫ ГОСТЫ НЫДАЛАКЫ»

А мы госты ныдалакы,
Закусалы нас собакы
То за лыты, то за пьеты,
Ны далы нам постоеты.
Зойшов е в одну хату
Пэрожкы пачуцця,
Я рожанця застругав,
По одному вібірав.
Пырожків ны стало,
Поліз на гору по сало,
А я сала ны достав,
Оно дарма з горы впав.
I сокірку згубыв,
I тобак замочыв.
Ой, ны жаль мэні
Сокіркі стальнэі,
Оно жаль жэ мыні
Люлькы дорогаі.


«А В ПЭЧІ СКВАРОЧКЫ СКВАРЯЦЦЯ»

А в пэчі скварочкы скваряцця,
Там моі очынькы дывяцця.
Я рожныка застругав,
По скварочцы доставав, — жывывся.
У пэчі палюхы сыділы,
Там моі очынькы гляділы.
А я туды заглядав,
По одному выбырав, — ны стало.
У пэчі палюхів ны стало,
Поліз я на гору по сало.
А я сала ны достав,
3 рабрыною з горы впав, — забывся.
Пошов я до корчмы — напывся,
Ідучы — у рыв увалывся.
Добры люды прыбулы,
Мні рабрынку пудалы, — я вылыз.
Пошов я із горя до хаты,
Пошов я колыскы вітаты.
Я колыскы повітав,
Бабэй з пэчы поспыхав, — так добрэ.


«ШЧОДРЫЙ ВЭЧІР»

Ой, чы е чы ныма,
Тай господар дома Шчэдрый вэчір, добрый вэчір,
Тай господар дома.
Ой, ныма, ой, ныма,
Бо поіхав до млына.
Шчодрый вэчір, добрый вэчір,
Бо поіхав до млына.
Пшанычэньку продавать
Мэдупыва куповать.
Шчодрый вэчір, добрый вэчір
Своі госты частовать.

У гэты ж вечар і ноччу дзяўчаты варажылі. Яны, пэўна ж, марылі аб шлюбе, аб шчаслівай жаночай долі і дабрабыце.

«...Я вам роскажу, як я діда свого выгадала. Я пошла на Шчодруху, ужэ тэмно було, набрала в колодязовы выдро воды, ныоглядуючыся прынысла его в хату. Набрала в стакан воды, поставила его на бумажку з попылом на стыл. Взяла вінчальнэ кольцо у жэншчыны, запалыла свічку і давай гадаты. Вышло дві фігуры рімнынькых і, от дід у мынэ такый як я, рімнынькый зо мною.

... Клалы под подушку грыбушка. Хто во сні будэ тыбэ росчэсуваты, то значыть гэто твій сужаный.

... В хаті насыпалы кучкы жыта, кожна дівчына свою. Прыносылы з курятныка пітуха і выпускалы. Якую кучку пэршу клюнэ, то тая дівчына в гэтым році пэрша підэ замуж.

... Трэба було выбігчы з хаты, пудбігчы до дров і схватыты поліно, тоді вжэ дывяця. Як полінцэ гладынькэ, то і мужык будэ хорошый, добрый. Як много сучків, то ДІТОК много будэ. Як такое нырімнэ, то мужык кепскый будэ.

... Бырэмне дров прыносыть в хату і шчытае кілька. Як чотнэ, то выйдэ замуж, як не, то ны выйдэ.

... Роблять з воску свычкы, з орэхув быруть як бы крышычкы і туды ставлять свічычкы і пускають на воду. Як зыйдуця дві до купы, то значыть і замуж підэ.

... На стыл кладуть мныго разных вешчей — куклу, товкача, бутылку, грошы, хліб. Завьезують дівчыны очы і вона ідэ выбырае. Як схватыть куклу, значыть байструка народыть, як товкача, значыть мужык будэ лысый, як бутылку, то мужык пьеныця будэ, як хліб, чы грошы, то будэ заможна, богата.

... Міралыся чырывыкамы. Кожна знымае чырывык і ставыть іх попірымінно до порога, чый уткнэцця пэршый у поріг, то тая хучій замуж підэ. I так на кыйковы гадалы. Знызу рукою обхватять кыя і в пырымішку одна за однэю ввэрх міраюця. Якэі дівчыны рука останыця на вырху, тая замуж пэрша підэ. Шэй такое було, шо чырывыка, чы валінка пырыкыдалы чырыз хату, хлів і дывылыся куды носок повэрнутый, туды і замуж підэ.

... Выбыгалы на двір, слухалы в якэі стороні собака брэшэ, туды і замуж підэ. Подбыгалы до пэршого мужчыны і пыталы як зваты, то так будэ ужэ мужыка зваты.

... На Шчодруху можно було робыты такую як бы шкоду. Завязувалы двэры сусідам і ворота знымалы, і пулінне роскьщалы по дворі, а то шэй комына заткнуть. А дэ булы дывкы на выданне, то хлопцы старалысь украсты подушкы, а батькы должны булы за гэто выкуп даты, шо б тыі подушкы назад вырнулы».

Заканчвалася святкаванне Калядаў поснай трэцяй Калядой. «... Пырыд Водохрышчамы, на водяную Коляду, шэ еі звалы «бідна», «поена», хозяін бырэ пырожка, ходыть кругом хаты, пуд окно пудыйдэ і пытае у хозяйкы: «А дэ лен сіяты?» А вона вжэ кажэ: «Дэ посіеш, там хай і ростэ». А потом ставыть крыжыкы, по 3 крыжыкы на кожным окні, на двэрух хлыва, прыходыть до хаты і пышэ на двэрух, на пічцы і тоді сядають вычэраты.

Господар брав ложку куті, клав у мысочку, ставыв на пудоконнік і клыкав мороза: «Мороз, Мороз, ходы кутю йісты! Ходы, колы зовэм, а колы ны зовэм — ны ходы!». Старалыся вычэраты хутко, коб з усімы роботамы хутко увэсь год справлялыся».

Нашы продкі ўважліва назіралі за надвор'ем. «... Як на Коляды нэбо в зорках, то знай, шо будэ в лісы мныго і грыбів, і ягод. На Водохрышча, як морозяно і сонычно, то будэ засушлывэ літо.

На Коляду ныч місячна, добрэ куры будуть ныстыся, а як тэмна, то коровы молочны будуть. Як Коляда морозна, то будэ добрый урожай хліба. На Водохрышча адлыга — то будэ добрый урожай на всэ. Шэ прыказувалы на Водохрышча: «Трышчы, ны трышчы — прышлы Водохрышчы».

НОСЬБІТЫ-ІНФАРМАТАРЫ:

Дудзік Ніна Пятроўна, 1926 года нараджэння, жыхарка в. Верхалессе.

Дземідзенка Кацярына Емяльянаўна, Кавальчук Марыя Фёдараўна, 1939 года нараджэння, жыхаркі в. Дзівін.

Паплаўская Наталля Рыгораўна, 1923 года нараджэння, Трубчык Варвара Герасімаўна, 1919 года нараджэння, Шэпяцюк Марыя Андрэеўна, 1929 года нараджэння, жыхаркі в. Лелікава.

Галавейка Надзея Панцялееўна, 1924 года нараджэння, Мігура Галіна Мартынаўна, 1928 года нараджэння, жыхаркі в. Літвінкі.

Грышко Марыя Кузьмінічна, 1920 года нараджэння, жыхарка в. Падалессе.

Стоцкая Вольга Вакулаўна, 1922 года нараджэння, жыхарка в. Стрыгава.

Куксюк Марыя Цімафееўна, 1930 года нараджэння, жыхарка в. Шляхта.
 

Выкарыстаны архіў метадычнага цэнтра

Падрыхтавла Н.В.Жук, вядучы метадыст па народной творчасці Кобрынскага раённага метадычнага цэнтра, на основе фольклорных запісаў, 2000 г.